Як відбувається офтальмологічний огляд новонародженого та дітей до 6 років

До симптомів очної патології, яку можна виявити при першому огляді новонародженого у пологовому будинку, відносяться ністагм та птоз.

  • ністагм – посмикування очей в горизонтальному або вертикальному напрямку, внаслідок чого у дитини відсутня фіксація погляду і не формується чіткий зір, тобто око не може зафіксуватися на предметі і тому бачить його деталі “розмитими”. Причиною можуть стати як різні захворювання очей (висока ступінь короткозорості, ураження центрального відділу сітківки тощо), так і ураження головного мозку.
  • птоз (опущення верхньої повіки – недостатнє підняття верхньої повіки, внаслідок чого одне або обидва ока не відкриваються повністю). Відбувається це внаслідок ураження нерва або м’яза, що піднімають верхню повіку (внаслідок крововиливів, родових травм тощо).

При огляді малюка в пологовому будинку (а для недоношених дітей – у відділеннях виходжування недоношених) офтальмолог може виявити й інші захворювання очей, які спочатку не мають зовнішніх проявів. Найнебезпечнішими з них на сьогоднішній день вважаються ретинопатія недоношених (це захворювання очей, що виникає внаслідок порушення розвитку сітківки (світлочутливої області ока) у недоношених малюків. Може призвести до повної втрати зору)  та атрофія зорових нервів.

Після виписки з пологового будинку перший візит до окуліста повинен відбутися в 1 місяць, а потім, при відсутності патології, коли дитині виповниться півроку.

При огляді офтальмолог повинен:

  1. Визначити гостроту (1 місяць – за реакцією фіксації на предметі, в 2-3 місяці – за стеженням за яскравою іграшкою розміром 15-20 см на світлому однотонному тлі, в 4-5 місяців – за чіткістю стеження до відстані 3-5 м) і поля зору (орієнтовно – лікар рухає іграшку вперед з-за голови дитини до появи реакції малюка на предмет).
  2. Оглянути м’язи очей, слізні канали, повіки (рухи очей в різні боки, прохідність слізних шляхів, повноцінність відкривання-закривання повік), а також оптичні середовища ока та очного дна за допомогою офтальмоскопа і щілинної лампи.
  3. Виміряти рефракцію за допомогою скіаскопії (тіньової проби), коли визначається характер руху світлових тіней у просвіті зіниці.

У недоношених немовлят огляд очного дна здійснюється тільки за допомогою бінокулярного офтальмоскопа зі спеціальними лінзами. Якщо гостроту зору визначити не вдається (у малюка нечітка реакція фіксації або спостереження), то виконується дослідження з реєстрації імпульсів головного мозку у відповідь на зорові подразники (метод зорових викликаних потенціалів). За його результатами можна судити про наявність функціональних і структурних уражень зорового аналізатора або про затримку його розвитку.

Від 6 місяців до 1 року

Крім стандартного обстеження дитини, проводять контроль динаміки рефракції ока, тобто порівнюють знову отримані первинні дані цього дослідження. У дитини 6 місяців повинна зберігатися рефракція + 2-3 Дптр. Іноді в цьому віці може з’явитися зрушення в бік мінусової рефракції, що говорить про схильність малюка до розвитку короткозорості. В такому випадку необхідно обмежити зорові навантаження дитини – прибрати дрібні іграшки та ті, що висять занадто близько, зробити акцент на віддалених і рухомих предметах.

При виявленні короткозорості більше 2 діоптрій, особливо якщо поряд з цим у дитини знижується гострота зору і з’являється косоокість, важливо якомога раніше призначити йому корекцію зору за допомогою окулярів і почати спеціальні тренування очей.

Навіть якщо у 6 місяців на профілактичному огляді не було виявлено ніякої патології органу зору, надалі необхідно проходити огляд у офтальмолога кожні півроку, тому що можуть почати прогресувати не помічені раніше вроджені катаракта і глаукома, або розвиватися деякі генетичні синдроми, що протікають з різким порушенням гостроти зору.

У 2-4 роки

При виявленні короткозорості в цьому віці, необхідно визначити справжню рефракцію, наявність або відсутність бінокулярного зору.

У 5-6 років

У цьому віці орган зору дитини можна спокійно оглядати за допомогою різних діагностичних приладів, тестувати за таблицями з літерами.

Важливо знати: навіть якщо лікар виявив патологію, це не привід для паніки. Порушену функцію органу зору в більшості випадків можна відновити адекватним лікуванням.