Як розвивається зір від народження і до 3-х років

Новонароджені мають дуже слабкий зір: вони бачать тільки великі предмети, розташовані в безпосередній близькості від них на відстані приблизно 40-50 см (на такій відстані знаходиться від малюка обличчя мами під час годування).

В 1 місяць дитина фіксує погляд на яскравих і великих предметах (яскрава картина на контрастному тлі, лампочка) не більше 3-4 секунд. Бачить вона вже на відстані 20-30 см, при цьому очі малюка можуть «косити».

У 2-3 місяці з’являється бінокулярна фіксація погляду (предмет фіксується двома очима). У цьому віці рух очей стає координованим і «косоокість» повинна зникнути. Дитина починає впізнавати матір, а потім і інших близьких людей, реагуючи на їх появу в полі свого зору посмішкою і загальною руховою активністю.

У 4-6 місяці дитина починає простежувати переміщення об’єктів на невеликій відстані (рух іграшок на “мобіле” або ходіння батьків по кімнаті).

У 6-8 місяців діти виділяють поглядом на загальному тлі прості геометричні фігури та можуть бачити їх у трьохмірному форматі.

У 8-12 місяців зір за гостротою та чіткістю все більше стає схожим на зір дорослої людини. У цьому віці остаточно формується колір очей. Хоча незначна зміна відтінку кольору може бути і у більш старшому віці.

Отже, від 0 до 1 року активно розвиваються ділянки кори головного мозку, в яких знаходяться центри зору, напрацьовується досвід зорового сприйняття, поповнюється “бібліотека” зорових образів. Якщо на цьому етапі виникає обмеження надходження світла на сітківці (внаслідок порушення прозорості оптичних середовищ ока), порушення фокусування предметів (наприклад, внаслідок розвитку короткозорості) або погіршення сприйняття зорових образів (через ураження зорових нервів, зорових центрів у головному мозку), то зір може не сформуватися до нормального рівня або зовсім не розвинутися.

Після року гострота зору дитини дозволяє їй цікавитися предметами, що знаходяться на значній відстані. Отримуючи потужні зорові стимули, малюк починає відчувати виражену потреба руху до цікавих об’єктам, він робить перші спроби встати на ноги і робить свої перші кроки (деякі діти починають ходити набагато раніше – з 8 міс.). Відповідно, діти з порушеним зором починають ходити значно пізніше.

До другого року малюк починає вимовляти окремі слова і нескладні речення. У цьому йому допомагає великий глядацький досвід сприйняття мови оточуючих. Дитина уважно вивчає міміку мами при вимові звуків і потім намагається відтворити щось подібне сама. Зрозуміло, якщо рівень розвитку зору не дозволяє сприймати артикуляцію мови, то у дітей погано формується навик звуко – та словотворення.

У три роки дитина може сама відповісти, що і як вона бачить. У трирічному віці дитина повинна безпомилково впізнавати предмети розміром близько 10 см з відстані 5-6 м (а також помічати літак, що летить в небі або невелику патпшку на верхівці дерева).